ПРОМІВКА, КИ,
Промівка, ки, ж. Рѣчь. Послухайте мене і моєї промівки. Шух. І. 192. См. Промова.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 472.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРОМІЖ →← ПРОЛЯЩАТИ, ЩУ́, ЩИ́Ш,